Шлях Італії до відкритого коду

Історія використання відкритого коду в Італії серед держустанов починається із публікації змін до DECRETO-LEGGE 22 giugno 2012, n. 83. Ці зміни явно прописали можливість використовування програмного забезпечення із відкритим кодом. Ці зміни не декларували потребу використовувати саме відкритий код, але вимагали проводити оцінку ефективності використання відкритого коду у порівнянні із пропрієтарними рішеннями. Пізніше, після публкації цього закону, у листопаді 2012 Агенція Цифрової Італії (L’Agenzia per l’Italia Digitale) почала закликати усіх зацікавлених прийняти участь у процесі будування рекомендацій для виконування данних змін. На той час, в Італії вже було правило що вимагало різні держустанови ділитися між собою розробленими для них, чи куплене їм програмне забезпечення. Це правило дуже схоже до юрідичних правил ліцензування відкритого коду, де будь які зміни становляться публічними для інших.

Через те що держустанови на самперед служать громадянам і спільноті, то кожен раз коли адміністрації спілкуються із іншими організаціями, їм мета ніколи не заключається у тому щоб заробити гроші. Через це, коли держадміністраці адміністрації створюють програмне забезпечення, цінність програмного забезпечення полягає не в його риночній вартості, а в тому як програмне забезпечення впливає на ефективність праці адміністрації по виконанні потреб чи вимог громадян. Через це на коефіцієнт повернення інвестицій (ROI) лише ефективність.

Вже 6 лютого 2013 Агенція Цифрової Італії публікує рекомендацію, в якій стверджується що спочатку усі держустанови повинні дивитися на існуюче програмне забезпечення в різних каталогах розробленного для держави програмного забезпечення, а потім наступним пріорітетом буде пошук рішень серед вільного та відкритого програмного забезпечення, після цього пріорітетом були хмарні технології, і ліцензовані пропрієтарні рішення були останньою альтернативою. Окремо треба зазначити що це не були лише рекомендації, але і був механізм контролю виконання цих рекомендацій. Агенція Цифрової Італії по запити громадських організацій чи зацікавлених громадян зробити перевірку, чи виконувалися вимоги рекомендації, і якщо ні то через суд можна було анулювати контракт.

Історія закону

Історія відкритої інформаційної інфраструктури у Італії доволі давня. у 2003 р. провінція Тускань зробила регіональні закони які вимагали використовувати відкриті формати даних. За цим були регіональні закони у провінції Умбрія, які рекомендували використовування відкритих форматів даних, та відкритого програмного забезпечення у 2006 році. 14 листопада 2008 року провінція Венето впровадила правила які рекомендують використання відкритих і інтероперабельних форматів і використання відкритого програмного забезпечення. Потім аналогічні правила щодо використання вільного програмного забезпечення та відкритих форматів даних впровадила провінція П’ємонт у 2009 році. Ще цікавим прикладом у 2009 році був випадок коли автономна провінція Больцано відмовилася від пропрієтарного програмного забезпечення у 83 школах що дало економію у ІТ бюджеті із 269 тис. евро до лише 27 тис. евро, лише на обслуговування заліза.

Як це часто буває, прийняття закону це лише початок, бо багато працівників публічних адміністрацій не стикалися із відкритим кодом до цього, і були не знайомі із екосистемою, тому наприкінці серпня 2016 році, Італія створила окремий комісаріат для коордінації дій між різницми публічними адміністраціями щодо впровадження відкритого коду. Спочатку цей комісаріат мав мандат не два роки. Після чого він був продовжений до лютого 2019 і після цього діяльність Комісаріату перейшла до Депаратаменту Цифрової Трансформації. У роботі цього Комісаріату приймали участьу тому числі працівники із індустрії. Робота комісаріату була направлена на поліпшення комунікацій і міждерпартаментних взаємодій при використанні цифрових рішень.

Відкрити реестри ветованого державного програмного забезпечення

Агенція Цифрової Італії підтримує три реестри відкритого програмного забезпечення. Перший реест містить рішення та програми, які будуть сприяти досягненню цілей Національного плану відновлення та цифрової стійкісті (PNRR), цей каталог на кінець 2024 року містить 27 записів. Другий реестр, це реестр програмного забезпечення, яке було розроблен для публічних адміністрацій, і яке інші адміністрації можуть використовувати через правило повторного використання. Цей каталог містить 375 записів. І третій і останній каталог програмного забезпечення, це загальне відкрите програмне забезпечення, яке містить цінність для публічних адміністрацій Італії. Цей каталог містить лише 68 записів.

Для співпраці із розробниками країни, в Італії створено окремий портал розробників держсистем у 2017 році, де агрегується вся інформація яка може бути цікава розробникам, якщо вони хочуть розуміти які рішення існують, чи можливо бажають покращіти існуючи інформаційні системи. Також Італія має свою організацію на Гітхабі, де викладаються проекти які використовуються у публічних адміністраціях. Також є агрегований реестр усіх запитів у інформаційних проектах цифрової Італії, і розробники можуть знайти там задачу яку вони можуть вирішити.

Відкриті дані

Істория використання відкритих форматів даних у державному секторі Італії починається паралельно із регуляціями про відкритий код коли регіональні адміністрації казали що бажають бачити відкриті формати даних для використання у державних інформаційних системах. У 2011 році, Італія запускає портал відкритих даних data.gov.it. Цей портал консолідує опубліковіні дані із міністерств, публічних адміністрацій та регіональних адміністацій і дає можливість використовувати їх у машинодоступному вигляді громадянам та бізнесу. Після 2015, data.gov.it переходить у відповідальність Агенції Цифрової Італії. На кінець лютого 2024 року, на платформі існує 63441 датасета угрупованих по 113 каталогам. Ці датасети публікуються 1353 адміністраціями. Окремо треба зауважити що є публічні гео-дані про стан екології, використання землі, атмосферні та морські дані, кадастр, інформація про надрові ресурси та демографічна статистика. У жовтні 2022 році Італія запустила національну платформу цифрових даних. Ця платформа призвана реалізувати принцип Only-Once як це заплановано у ЕС. В першу чергу, це інструмент не для використання громадянами, а інструмент для адміністрацій щоб мати можливість легше фасілітувати та взаємодіяти між собою над стандартизацією даних.

Висновки

Наразі Італія має пророблену законодавчу базу для використовування відкритого коду у державних установах, але через інерцію громади та держустанов, цей потенціал недостатньо розкрито.

Кількість відкритих програмних систем замала, і більшість адміністрацій можуть працювати краще над впровадженням загальних рішень.
Кількість датасетів велика, але агрегувати дані без спеціальної обрробки дуже складно.
Незважаючи на те що начебто опубліковані дані є безсистемними, можливо це гарний крок у навчанні усіх держпрацівників публікувати дані. Консолідація чи краща доступність даних може бути наступним кроком.