Однією з причин людської схильності до пороків є неробство. Якби людина обробляла землю, займалася торгівлею, хіба могла б вона вести дозвільне життя? Вона їздить з аулу в аул на випрошеному в когось коні, живе за чужий рахунок, розносить плітки й чутки, хитрощами та підступністю підбурює інших або сама йде на поводу в підбурювачів, блукаючи без діла й без користі. Той, хто прагне добробуту і звик жити власною працею, вважав би таке життя принизливим. Хіба покине він свою справу, щоб безцільно волочитися світом?

Той, у кого заводиться бодай якийсь скот, не задовольняється цим, не береже того, що має, а вирушає шукати розваг, залишивши пастухам і дітям турботу про стадо, яке стає здобиччю злодіїв і хижаків або гине від негоди. Він змириться з цією втратою, але не здатний відмовитися від участі в таємних змовах, плітках і дрібних чварах. Бажаючи набути ваги й значущості в суспільстві, він вважає своїм обов’язком бути причетним до підлих і злих інтриг, брудних нашіптувань і нікчемних капостей. Ті, хто досяг певного достатку, кидають своє майно напризволяще, доручаючи його іншим: «Ти, мовляв, доглянь, придивися», а самі віддаються пустослів’ю, дармоїдству та безцільному тинянню.

Нині люди не цінують ні великого розуму, ні загальної пошани, ні багатства; у пошані вміння писати скарги та вправність у тому, щоб обвести когось навколо пальця. Кому це вдається, хай навіть він бідний і самотній, тому всюди знайдеться почесне місце, ласий шматок м’яса й добрий вгодований кінь. Такому шахраєві легко підлеситися до простакуватого бая, лицемірно заявивши: «Тільки накажіть, заради вас я хоч у вогонь піду». І цього достатньо, щоб, не поворухнувши й пальцем, бути ситим, одягненим, їздити на хорошому коні та користуватися загальною повагою.

Бай не думає про втрачений спокій і не рахує своїх витрат. Перш ніж заговорити з кимось, він радиться з пройдисвітом, який плазує перед ним, дрібно підлещується, боячись утратити його довіру й тривожачись, аби в господаря не з’явилися інші порадники. «Та що ви, - догідливо каже він, — невже ви самі не здогадалися про таку просту річ?» І починає підказувати хитрощі - одну підлішу за іншу, навіює баєві підозри до всіх навколо. Зрештою бай втрачає довіру оточення. Якщо розумна людина не погоджується з баєм і відвертається від нього, шахрай одразу ж тут як тут: «Бачите? Чи не казав я вам, що це його підступи?» Так він остаточно підкоряє своїй волі наївного бая.

Ось на що сучасні люди витрачають свій розум і свої прагнення.

Ось чим вони живуть.