Так, безумовно, наші предки поступалися сучасним людям в освіченості, ввічливості, доглянутості та охайності. Але вони мали дві чесноти, яких ми тепер позбавлені.

Викорінюючи в собі вади, успадковані від предків, ми розгубили й ці чесноти. Якби ту рішучість характеру та зусилля, які ми спрямували на набуття нових якостей, ми доклали до збереження старих, можливо, стали б нарівні з іншими народами. Оскільки ж нам бракує твердості характеру, новонабуте більше сприяє розвитку в нас демонічних, аніж людяних рис. Це є однією з серйозних причин втрати нами національних чеснот.

Про які якості йдеться? У давні часи були люди, яких називали «ел баси» та «топ баси». Вони розв’язували суперечки й керували життям громади. Простий люд, так чи інакше, займався своїми справами. Не було заведено оскаржувати рішення «ел баси» та «топ баси» або бігати від одного до іншого. Казали: «Візьми альчик, якщо він зручний для твоєї руки, і зроби з нього биту». «Коли кожен сам собі бій, не вжитися й на безкраїх просторах; коли ж є голова громади - не згоріти й у вогні». Люди, визнавши цю істину, приносили жертви святим духам і, помолившись, передавали кермо влади загальнообраному проводиреві. Надалі вони намагалися підтримувати його в усьому, приховуючи його вади й прославляючи чесноти. До нього ставилися з належною пошаною, слухалися й неухильно корилися. Тоді й впливові люди не переступали меж розсудливості. Як могли вони не дбати про людей, коли всі були братами, а їхнє надбання було спільним?

І друга чеснота - люди свято берегли й цінували єдність. Варто було комусь покликати інших на допомогу, згадавши при цьому імена предків, як усі кидалися виручати, забуваючи про образи й чвари, охоче йшли на поступки та жертви. Тоді в народі казали:

«Хто не вміє пробачати провини ближньому, того скривдить чужинець».

«Брати сваряться, але не зрікаються один одного».

«Якщо шестеро загрузли в чварах - втратять те, що тримають у руках; якщо четверо перебувають у злагоді - на них сходить небесна благодать».

«Хто шукає праведного шляху - знаходить скарб; хто шукає розбрату - знаходить біду».

Де тепер цей благородний дух спільності та піклування про честь?

Вони були забезпечені людською стійкістю, сумлінням і доблестю. Ми втратили їх.

У сучасних людей дружба - це вже не приязнь, а підступна зрада.

Ворожнеча - це вже не відстоювання правди, а просто невміння жити в злагоді.