Добре було б дати казахським дітям освіту, і для початку цілком достатньо було б навчити їх хоча б тюркської грамоти. Але наша земля — Дар аль-Харб, а щоб віддати дітей на навчання, потрібно мати достаток, знати перську й арабську мови. Хіба голодна людина здатна зберегти ясність розуму, дбати про честь і старанно навчатися в учителя? Бідність і міжродові чвари сприяють розвиткові таких поганих нахилів, як злодійство, насильство та користолюбство. Буде худоба — буде ситим живіт. А тоді з’явиться і потяг до знань та ремесла. Люди почнуть замислюватися над тим, як здобути освіту або хоча б чогось навчити своїх дітей.

Потрібно вчитися російської грамоти. Духовні багатства, знання, мистецтво та безліч інших скарбів і таємниць зберігає в собі російська мова. Щоб уникнути вад росіян і перейняти їхні досягнення, треба вивчити їхню мову й осягнути їхню науку. Адже росіяни, опанувавши інші мови та долучившись до світової культури, стали такими, якими вони є. Російська мова відкриє нам очі на світ. Вивчивши мову й культуру інших народів, людина стає рівною серед них і не принижується нікчемними проханнями. Освіта корисна й для релігії.

Той, хто живе в раболіпстві, готовий продати матір і батька, рідних і близьких, віру й совість за поблажливе поплескування по плечу. Інший навіть не зважає на те, що ходить у лахмітті, аби лише заслужити схвальну усмішку чиновника.

Російська наука й культура - це ключ до світових скарбниць. Тому, хто володіє цим ключем, усе інше дістанеться без особливих зусиль.

Казахи, які навчають дітей у російських школах, часто намагаються використати їхню грамотність як засіб переваги в суперечках із родичами та одноплемінниками. Уникай таких намірів. Прагни навчити дітей чесною та розумною працею заробляти собі на хліб. Нехай інші наслідують добрий приклад. Тоді ми не терпітимемо сваволі пихатих російських чиновників, якщо в них немає єдиного закону для всіх. Треба вчитися, щоб знати те, що знають інші народи, щоб бути рівними серед них, щоб стати захистом і опорою для свого народу.

Поки що серед молоді, яка здобула російську освіту, не з’явилося видатних особистостей. Бо батьки та родичі часто псують їх, збивають із праведного шляху. І все ж вони значно кращі за тих, хто не здобув жодної освіти. Шкода лише, що всієї їхньої вченості нерідко вистачає лише на те, щоб тлумачити чужі слова. Заможні люди рідко віддають своїх дітей на навчання; швидше вже віддадуть дітей бідняків на наругу й приниження російським учителям. Чого можуть навчитися ці нещасні?

Посварившись із родичами, дехто вигукує: «Чим терпіти ваші образи, краще віддам сина в солдати, а сам відпущу волосся й бороду!» Такі люди не бояться ні Божої кари, ні людського осуду. Чого може досягти син такої людини, навіть якщо здобуде освіту? Та й багато чи дасть йому ця освіта? Чи далеко він піде від інших? Вчаться абияк: прийшов, посидів, пішов. Ні прагнення, ні старанності. Батько насилу погоджується віддати дитину до школи, коли всі витрати бере на себе хтось інший. Хіба погодиться він розлучитися зі своїм майном заради освіти дитини?

Моя тобі порада: можеш не одружувати сина, можеш не залишати йому багатих скарбів, але неодмінно дай йому російську освіту, навіть якщо для цього доведеться розлучитися з усім нажитим добром. Цей шлях вартий будь-яких жертв.

Шануй Бога, соромся людей! Якщо хочеш, щоб твій син став людиною, віддай його на навчання! Не шкодуй для цього свого добра!

Залишиться він неосвіченим негідником - кому від того буде користь? Чи стане він тобі втіхою? Чи буде щасливим сам? Чи принесе благо своєму народові?