Кажуть, нині на землі живе понад два мільярди людей. Із них нас, казахів, понад два мільйони.

Казахи не схожі на жоден інший народ у своєму прагненні до багатства, у пошуках знань, в осягненні мистецтва, у вияві доброзичливості, сили, хвалькуватості чи ворожнечі.

Ми ворогуємо, розоряємо одне одного, стежимо одне за одним, не даючи ближньому навіть оком змигнути.

Є на світі міста, де мешкає понад три мільйони людей. Є люди, які тричі обійшли земну кулю.

Невже нам і далі жити так, підстерігаючи одне одного, залишаючись найнікчемнішим із народів землі? Чи все ж настануть світлі дні, коли люди забудуть про злодійство, обман, лихослів’я та ворожнечу, звернуться до знань, опанують ремесла й почнуть здобувати достаток чесним і гідним шляхом?

Навряд чи настануть такі дні. Нині на кожні сто голів худоби зазіхають двісті людей. Хіба вони вгамуються, доки не знищать одне одного?