Людське дитя не народжується на світ розумним. Лише слухаючи, спостерігаючи, торкаючись усього руками й пізнаючи світ на смак, воно починає розрізняти добре і погане. Чим більше дитина бачить і чує, тим більше вона дізнається. Багато чого можна засвоїти, прислухаючись до слів розумних людей. Недостатньо просто мати розум — лише слухаючи й запам’ятовуючи настанови знаючих людей, уникаючи вад і пороків, можна стати повноцінною людиною.

Та якщо людина слухає мудрі слова, недоречно захоплюючись ними або, навпаки, мляво й неуважно, не перепитуючи того, чого не зрозуміла, не намагаючись проникнути в суть сказаного, або ж не робить для себе жодних висновків, хоча відчуває справедливість і користь почутого, то яка різниця, слухає вона чи ні?

Про що говорити з людиною, яка не знає ціни слову?

Як сказав один мудрець, краще пасти свиню, яка визнає тебе, ніж марно витрачати слова на того, хто не здатний їх зрозуміти…