Людина повинна одягатися скромно, тримати свій одяг у чистоті та бути охайною. Витрачати на вбрання більше, ніж дозволяють статки, обтяжувати себе надмірною турботою про зовнішність можуть лише чепуруни.

Чепуруни по-різному виявляють свою манірність: один плекає своє обличчя, доглядає вуса й бороду, пестить тіло, ходить поважно — то томно підніме брови, то постукує пальцями, то відставить лікоть убік; інший же навмисне вдає недбалість у своїй чепурності й, прагнучи уславитися ще й простим хлопцем, ніби ненароком згадає про свого найкращого скакуна чи дорогий одяг — мовляв, нічого особливого. Він усіляко намагається привернути увагу тих, хто стоїть вище за нього, викликати заздрість у рівних собі, а серед нижчих за становищем прославитися взірцем недосяжної вишуканості та розкоші. Про нього кажуть: «Про що можна журитися, маючи такого коня й одягаючись так, як він?»

Усе це водночас і безглуздо, і соромно.

Нехай ніхто не захоплюється цією примхою, бо інакше йому буде важко повернути собі справжню людську подобу.

У слові «кербез» я бачу спорідненість зі словами «кер», «керден», що застерігають людей від цих вад.

Людина повинна вирізнятися серед інших розумом, знаннями, силою волі, сумлінням і добрим характером. Вважати, що можна піднестися над людьми іншим способом, може лише дурень.