Одного разу Воля, Розум і Серце звернулися до Науки, щоб вона розсудила їхню суперечку: хто з них важливіший.

Воля сказала:

— Гей, Науко, ти ж знаєш: без мене ніщо не досягає досконалості. Щоб пізнати тебе, треба наполегливо вчитися, а без мене цього не зробити. Служити Всевишньому, поклоняючись Йому невтомно й невпинно, можна лише з моєю допомогою. Без мене неможливо досягти в житті багатства, майстерності, пошани чи високого становища. Хіба не я оберігаю людей від дрібних пристрастей і тримаю їх у вузді? Хіба не я застерігаю їх від гріха, заздрості та спокус? Хіба не я допомагаю їм зібратися з силами й в останню мить утриматися на краю прірви? Як можуть ці двоє сперечатися зі мною?

Розум сказав:

— Лише я здатний розпізнати, яке з твоїх слів корисне, а яке згубне — чи то для земного, чи для майбутнього життя. Лише мені дано зрозуміти твою мову. Без мене не уникнути зла, не знайти користі, не здобути знань. Чому ці двоє сперечаються зі мною? На що вони здатні без мене?

Серце сказало:

— Я — володар людського тіла. Кров виходить із мене, душа перебуває в мені, без мене життя неможливе. Я позбавляю сну тих, хто лежить на м’якій постелі, змушуючи їх думати про бідних, які не мають притулку, мерзнуть і голодують. За моєю волею молодші шанують старших і поблажливо ставляться до менших. Але люди не намагаються зберегти мене чистим, і через це самі страждають. Якби я залишалося чистим, то не робило б різниці між людьми. Я захоплююся доброчесністю, повстаю проти зла й насильства. Самоповага, совість, милосердя, доброта — усе походить від мене. На що здатні ці двоє без мене? Як вони сміють сперечатися зі мною?

Вислухавши їх, Наука відповіла:

— Воле, ти сказала правду. У тобі є ще багато чеснот, про які ти не згадала. Без твоєї участі неможливо нічого досягти. Але в тобі прихована й жорстокість, рівна твоїй силі. Ти твердо служиш добру, але з не меншою твердістю служиш і злу. Ось твій недолік.

Розуме, і ти маєш рацію. Без тебе неможливо досягти будь-чого в житті. Завдяки тобі ми пізнаємо Творця й долучаємося до таємниць двох світів. Але це не межа твоїх можливостей. Лукавство й підступність також є творіннями твоїх рук. І добрий, і лихий спираються на тебе, і ти однаково вірно служиш обом. У цьому твоя вада.

Моє завдання — примирити вас. Найкраще було б, якби володарем і суддею в цій суперечці стало Серце.

Розуме! У тебе безліч доріг і стежок. Серце не може йти кожною з них. Воно не лише радіє твоїм добрим задумам, а й охоче супроводжує тебе в них. Але якщо ти замислиш недобре, воно не піде за тобою і навіть відвернеться від тебе з огидою.

Воле! У тобі багато сили й мужності, але й тебе Серце здатне стримати. Воно не стане перешкоджати в справі розумній, але в справі непотрібній зв’яже тобі руки.

Вам слід об’єднатися й у всьому коритися Серцю. Якщо ви всі троє мирно житимете в одній людині, то порохом із її ніг можна буде зцілювати сліпих. Якщо ж не знайдете згоди, я віддам перевагу Серцю.

Бережи в собі людяність. Всевишній судить нас саме за цією ознакою. Так сказано і в священних писаннях, — мовила Наука.