Іман — це непохитна віра в єдиного й всемогутнього Творця, про буття і існування якого нам дано знати через послання Його пророка — нехай Аллах благословить його ім’я.

Існує два шляхи віри.

Одні приймають віру, переконавшись у її необхідності та справедливості, зміцнюють її в собі розумними доказами. Таку віру ми називаємо «якині іман».

Інші вірять, черпаючи знання з книг і зі слів мулли. Таким людям потрібні особлива відданість предметові своєї віри та твердість духу, щоб вистояти перед спокусами тисячі спокусників і не здригнутися навіть перед лицем смерті. Це є «такліді іман».

Щоб зберегти в собі іман, необхідно мати відважне серце, тверду волю та впевненість у власних силах. Але що нам робити з тим, хто не має знань, які дозволили б зарахувати його до прихильників «якині іману», або не має твердих переконань, легко піддається спокусам і вмовлянням, із користі називає чорне — білим, а біле — чорним, клянеться, видаючи брехню за правду, — щоб назвати його прихильником «такліді іману»? Нехай Аллах убереже нас від таких людей. Кожен повинен пам’ятати: іншого іману, окрім згаданих, не існує.

І нехай відступники від віри не покладаються на безмежність Божої милості — вони не заслуговують ні на прощення Аллаха, ні на заступництво пророка. Проклятий буде той, хто приймає за істину фальшиві прислів’я: «Вістря меча сильніше за клятву», «Немає такого гріха, якого Аллах не простив би».